Мільйонними тиражами видаються сьогодні в усьому світі книжки про хлопчика-чаклуна Гаррі Поттера. Ці книжки письменниці Джоан Роулінг за популярністю не можуть побити рекорд лише Біблії. У магазинах усіх країн світу можна зустріти одяг, предмети домашнього вжитку, шкільні зошити, щоденники, підручники, календарі, плакати тощо із зображенням Гаррі. Дитячі видавництва проводять тематичні випуски за книгами про нього, організовують вікторини з цінними призами для переможців. «Чарівна сила, що прийшла до Джоан Роулінг з іншого світу, тягне за собою...

У Києві в 2002 р. відбулася театралізована шоу-презентація першого українського видання «Гаррі Поттер і філософський камінь», що побачило світ за підтримки Британської ради в Україні…

Оповідання, справді, написано захоплююче. До того ж у них детально описано ритуали заклинання, виготовлення амулетів та пентаклів. Фактично це – практичний посібник з магії для початківців. Багато в чому вони перегукуються з «Книгою Закону» – відомою культовою працею Алістера Кроулі. Ідеолог сатанізму, він мріяв про те, щоб кожна дитина сприймала магію та чаклунство таким самим повсякденним заняттям, як сніданок, обід і вечерю. Схоже, що за допомогою творів Дж. Роулінг його ідеї стають реальністю.

«Раптом, неждано-негадано у світі матеріалізувалася книга, здатна відірвати хлопчиків та дівчаток від телевізорів і комп’ютерів, повернути з вулиці додому. Мало того, вона допомагає знайти спільну мову з чадом-підлітком, йоржистим, незграбним, що заперечує будь-які авторитети, і насамперед – батьківські», – у захваті писала «Комсомольская правда» у номері від 6.12.2001.

Наважуся запевнити, що наведена цитата відповідає істині з точністю «до навпаки». Усі книги просякнено бунтом, ідеалізують непослух, брехню. Лукавий обманщик робиться героєм, прикладом для наслідування. Гаррі носить на лобі спеціальну позначку – шрам у вигляді блискавки. Такою позначкою користуються у сатанізмі. Вона символізує руйнівну силу. Її носили нацистські солдати «батальйону смерті». Цей знак також використовують у своїй атрибутиці деякі сучасні рок-групи. Безперечно, що ці книжки знецінюють ідеали добра, руйнівно діють на стосунки дітей з батьками. У книгах також очевидне властиве усім окультним спільнотам ділення людей на посвячених – магів – і простаків – маглів. Ідеологія сатаніста А. Кроулі відверто нав’язує лейтмотивом часу заклик «роби все, що заманеться».

Про себе письменниця говорить, що з дитинства почала захоплюватися алхімією, магією, фантазерством. На запитання, звіди ж приходять сюжети книг, відповідає ухильно : «Хотілося б зберегти романтичне невідання щодо джерел натхнення… Поттер, – ділиться вона далі, – це прізвище брата й сестри з невеличкої банди, до якої входили ми з сестрою у віці десь 12 років. Надзвичайно хуліганиста була парочка. Прізвище мені дуже сподобалося». Дитяча книга, на думку Дж. Роулінг, повинна мати «яскраві персонажі, жвавий непередбачуваний сюжет, елемент містики (страшної, але не кровожерливої).

Дияволопоклонники хваляться, що від часу публікації першої повісті про Гаррі Поттера до них прийшли близько 20 мільйонів дітей. Кріс Каламбус, режисер фільму «Один вдома», та кіностудія «Warner Bros» у 2001 р. зняли фільм «Гаррі Поттер і камінь чаклуна». Письменниця веде переговори про виробництво ляльок, ігор тощо. Вочевидь, справа вигідна.

А в пресі, у тому числі християнській, точиться полеміка щодо віри письменниці. Одні автори вважають її сатаністкою, інші – християнкою, бо, мовляв, величезний успіх творів свідчить про те, що письменниця досягла свого зоряного часу нелегкою копіткою працею. Подібні спрощені судження вражають. Адже реальність показує ясно, що без серйозної підтримки, без масованої «розкрутки» такого успіху не досягти нікому. Отже кому це потрібно, хто «замовив музику»?

Навіть побіжно ознайомившись із творами Дж. Роулінг, можна легко впізнати і «замовника», і того, хто «розкручував». Ідейна спрямованість книг письменниці явно перегукується з ідеями всесвітнього культового руху «Нова ера» («New Age»). Усі нехристиянські ЗМІ активно впроваджують постулати цього еклектичного² вчення у свідомість людей.

Керіл Матришиана, відомий фахівець з окультизму, називає «Гарі Поттера» чаклунством у новій упаковці, яке представляє зло як норму. «Через книжки про Поттера, – говорить вона, – діти вже шкільного віку привчаються до людських жертвоприношень. Їм показують, як висмоктувати кров із мертвих тварин або як людиною оволодівають духи»³. У повну силу свого таланту, як щось звичайне, письменниця зображує страхіття чорної магії та сатанинські ритуали, одержимих бісами та інші жахливі речі. Зло вона зображує в цікавій формі. Божа заборона на взаємовідносини із бісівським світом порушується легко і приємно, заодно до свідомості дітей вкладається ворожість до людей. У переконливій та доступній формі книги зводять своїх читачів на просторий шлях до погибелі, про що   Священне Писання ясно попереджає : «...І чарівникам, і ідолянам, і всім не правдомовцям їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це друга смерть!» (Об. 21:8).

Цілком очевидно, що тут ми маємо справу з феноменально впливовим літературним успіхом. Гаррі Поттер упевнено став значним соціальним явищем, елементом сучасної культури. Магічна перспектива, що він її пропонує – не лише казкова вигадка, а жорстока реальність, у незримих тенетах якої вже заплуталися мільйони людей. Принадою тут слугує відповідь на головну потребу сучасних дітей – у любові, розумінні, прийнятті, власній значимості. Та замість сподіваної «риби» діти отримують «гримучу змію».

Перше, до чого приводить дітей Гаррі Поттер – це магія та ідолопоклонство. Далі їм пропонується прийняти силу – єдиний вірний засіб для виконання бажань. Смерть показується як чергова захоплююча пригода.

Який легкий шлях до окультного царства! Яка неприхована брехня сатани! Автору цих рядків окультизм знайомий не з чуток, тому що понад 30 років він знаходився у полоні демонічного світу. Як і в Гаррі, все починалося з казок, замовлянь та спілкування з астральним світом. Правда полягає в тому, що сатана – брехун. Він багато пропонує, мало дає, а потім усе забирає.

У числі тих, хто активно протистає розповсюдженню творів окультистів – австрійський письменник Алоїз Гмайер. Він відкрив спеціальну телефонну лінію для тих, кому не подобаються книжки про Гаррі Понтера. Як повідомляє радіо «Свобода», противники цих бестселерів настільки чисельні, що подібні лінії відкриті також у Великобританії, Німеччині та Швейцарії.

На Тайвані віруючі просто палять ці книжки публічно. У США деякі школи оголошуються «вільною від Гаррі Поттера зоною». На батьківщині письменниці, в Англії, підписуються петиції з вимогою заборонити демонстрації фільму про Поттера. Проти демонстрації фільму та розповсюдження книжок виступило духівництво Західної України. Міжцерковний союз українських християн прийняв звернення до Верховної Ради з проханням про заборону на ліцензування нетрадиційної (окультної) медичної практики.

У той же час д-р богослов’я Андрій  Кураєв вважає, нібито ці книжки насправді вчать того, що «материнська любов захищає краще будь-якого пістолета… що боятися зла не треба» тощо. Коротко кажучи, за Кураєвим, книжки гарні та корисні⁴ .

Прикро, що православному диякону з Москви вторують і деякі протестантські авторитети з Санкт-Петербурга : «У наш час письменниця вводить таке поняття, як чудо, яке ми намагаємося вигнати з нашого життя. Але діти все одно будуть прагнути чуда. Особливо такого, яке не неможливе, а справжнє» ⁵.

Приблизно у такому ж розумінні пише А. Кроулі у своїй відомій «Книзі Закону», яку він написав під диктовку духа з потойбічного світу на ймення Ейвас, – мовляв, щоб не бути шокованим зустрічами з нефізичними істотами з падшого духовного світу, слід з дитинства навчитися вірити у казки. У цьому він бачить запоруку спокійного майбуття людини. А от згідно Біблії, «блаженні, хто випре шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто» А поза ним будуть пси, і чарівники, і розпусники, і душогуби, і ідоляни, і кожен, хто любить та чинить неправду» (Об. 22:14-15).

Вигаданий, неправдивий світ – це вотчина сатани. Там немає безплатних дарів. Він не лише вимагатиме від людини повернути отримане, але обов’язково намагатиметься забрати її життя. Так, сатана – переможений ворог. Але люди самі дозволяють володіти собою. Невігластво є небезпечне. Господь не даремно попереджає : «Погине народ Мій за те, що не має знання» (Ос. 4:6).

Чи треба говорити, що книги Дж. Роулінг зовсім не сумісні з тим, до чого ми покликані як християни : «Але ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1Пет. 2:9). Проте емоційна й окультна спокуса книг Дж. Роумінг спрямована не на дорослих, а саме на дітей, і тому першими на їхній захист повинні виступити батьки. Зрозуміло, що самими лише заборонами досягнути можна лише зворотного.

Вочевидь, бум поттероманії випробує на стійкість батьківський авторитет, стосунки з дітьми, і може – лихо не без добра, - побудить деяких батьків переглянути свої установки. Сім’ї, де знають Христа, разом моляться, де є довіра і любов, де з повагою вислуховується будь-яка висловлена думка, де не соромляться визнавати свої помилки – таким сім’ям поттероманія не страшна.

¹ Журнал «Собеседник», № 38.

² Еклектизм – механічне безпринципне поєднання різнорідних, несумісних, іноді протилежних поглядів, теорій, ідейних напрямів тощо (Тлумачний словник).

³ З християнського періодичного видання «И все же», № 3 за 2002 р.

⁴ Журнал «Христианство», № 4 за 2002 р.

⁵ Газета «Мирт», № 3 за 2002 р.

Журнал «Євангельська нива»

 № 4 за 2002 р.