На вашу думку, чи здійснює певний вплив на душі людей, особливо молодих, рок- і поп-музика, що появилася в 60-х роках минулого століття?
Те, що трапилось у 60-х роках 20 століття, не було чимось новим чи надзвичайним для християнської культури. Для того, щоб ясно зрозуміти, що відбувається в сучасній християнській музичній культурі, необхідно поглянути на історію церкви та історію розвитку європейської музичної культури...
Протягом усього часу формування церкви відбувався процес взаємопроникнення світської, язичницької, та церковної культур. Одночасно відбувалась боротьба за очищення християнської культури від шкідливих впливів. Ми всі розуміємо, що основу церковної музичної культури складає поклоніння та прославлення Господа, а в основі язичницької чи світської культури лежить поклоніння іншим духам, прославлення природних явищ, оспівування почуттів людини або просто створення атмосфери розважання заради одної насолоди слухачів. І оскільки більшість людських розваг відбувається весело і з танцями, тому танцювальна музика, як найбільш поширений жанр народної та світської розважальної культури, є домінуючим.
Так, дійсно можна констатувати, що у 60-х роках 20 століття відбулось найбільш інтенсивне змішування світської розважально-танцювальної культури із поклонінням Господу в церкві. Це розпочалось у США, де присутня найбільша суміш різноманітних етнічних та релігійних культур. Звичайно, таке змішування викликало страшенне обурення у середовищі традиційного християнства, і не тільки серед людей старшого покоління, але й у середовищі християнської інтелігенції, церковних служителів.
Зліт популярної молодіжної музики 60-х почався з поп-музики. Незабаром вихорем увірвався в людську культуру рок, виникли інші радикальні музичні стилі. Завдяки технічному прогресу стали доступними можливості електронної підсилювальної апаратури, а завдяки засобам масової інформації нова музика стала стрімко поширюватись по всій планеті. З часом вона не тільки стала домінуючою в розважальній сфері, а й поступово проникала і на християнські зібрання, спочатку євангелізаційні, а пізніше і церковні.
Новий вплив, нові ритми, нові темпи виконання християнської музики є співзвучним темпу життя більшості молодих людей. Тому нові стилі були підхоплені мільйонами молодих людей, які за відсутності глибокого духовного досвіду почали наслідувати відомих музикантів, котрі несли у своїй творчості щось нове, незвичне, нетрадиційне.
Якщо коротко, відповідь на запитання, який це справило вплив на душі людей, то можна сказати що, з одного боку, це полегшило сприйняття християнства для мільйонів підлітків та молодих людей. вони почули відомі ритми, стилі, мелодії, форми виконавства, але вже з християнським текстом. Завдяки цьому багато молодих людей відчули, що християнський спосіб мислення ­– не ось віддалене від свідомості молоді. З іншого боку, в новітній музичній культурі відбулось ототожнення культур звичайної, загальноприйнятої та християнської. Це створило враження раптового розширення дороги, коли з вузенької стежки раптом виходиш на широку дорогу, де більше дозволяється, де є більше можливостей. Звичайно це і є впливом на свідомість людей.
Необхідно провести різнобічний аналіз, чи це принесло позитивний вплив, чи це принесло негативний вплив. Дехто вважає, що це пожвавило церковне молодіжне служіння. Інші вважають, що рок-культура, як вираження протесту, руйнує єдність церкви, руйнує справжню духовність.

Сьогодні раз-по-раз з’являються публікації, у яких описано випадки, коли музика тим чи іншим чином вплинула на підсвідомість людини. Як музикант-професіонал, що Ви можете сказати про це?
Коли ви запитуєте про музику, що маєте на увазі: чисто інструментальну музику, чи музику, яка має в собі також літературну текстову основу?
Іноді ми любимо слухати виключно інструментальну музику, а інколи нам хочеться чути пісню, музичний твір з поетичним текстом.
Навіть без літературного тексту, сама по собі інструментальна музика знаходить відгук у душі людини. Поєднання мелодії, ритму та гармонічної комбінації звуків створює певний настрій і навіть задає темп життєдіяльності. Спокійна музика уповільнює фізичні та психічні процеси, врівноважує стан людини, схиляє до роздумів, а швидка, енергійно, ритмічна – навпаки, активізує внутрішні ритми, пожвавлює темп життя людини.
Коли ж додається текст, то він несе в собі певну інформацію, яка через художню образність і повтори не тільки впливає на мислення, а запам’ятовується і проникає у глибини свідомості, залишаючи слід там, де, мабуть, знаходиться підсвідомість.
А ще музика має особливу силу щось нагадувати, створювати якісь поєднання, асоціативні зв’язки у свідомості людини. Є мелодії і ритми, які нагадують нам дитинство або Різдво, домашній затишок, або переносять у спогади про шкільну дискотеку, романтичну зустріч, або переносять в атмосферу вечірнього ресторану з його спокійною музикою, або нагадують урочисті моменти життя чи трагічні хвилини прощання з померлою людиною, нагадують про історичні явища, наприклад, війну.. Є мелодії і є слова, які нагадують нам наше покаяння, нагадують про богослужіння чи радісне прославлення. Є музика, є слова які викликають заспокоєння або хвилювання, – і є музика, і є слова які викликають обурення, протест.
Найголовніше полягає в тому, що кожен музикант виконавець засобами виразності хоче щось донести слухачеві, щось сказати, нагадати, навіть викликати певний настрій, словом, вплинути на душу людини. Це і є призначення музичного виконавства. Якщо музикант не має такої мети, його музика не викликатиме інтересу, відгуку в душі людини. Інше питання, якою є особистість виконавця, що звертається до тисяч, до мільйонів людських душ. Чи несе його особистість, культура, свідомість, зрештою, духовність здорову збудовуючу функцію, чи вона несе щось протилежне, те, що руйнує моральну, психічну духовну цілісність людини.
У даному випадку мова не йде про сучасну чи несучасну музику. Музика симфонічного оркестру чи фортепіано може викликати в душі хвилю протесту, паніки, негативного хвилювання. Це не проходить безслідно. В будь якому випадку музика залишає слід у відчуттях людини.

А чи відомі особисто Вам якісь випадки, коли музика – позитивно чи, навпаки, негативно впливала на людей?
Усім відомі факти, коли музика справила вплив не тільки на слухачів, але і на виконавців. Чому люди знову і знову ідуть на той чи інший концерт, чому настільки магнетично, чи привабливо, діє оголошення про концерт або обгортка компакт диску? Що за цим стоїть? Люди плачуть або сміються, засинають або пробуджуються і все відбувається під звуки музики.
Формулюючи запитання, ви хотіли б отримати вичерпну відповідь про негативний чи позитивний вплив музики. Зі свого боку, я пропоную піти іншим шляхом. Я пропоную кожному слухачеві провести власне спостереження, власне дослідження, яке можливо, займе трохи часу, але значно помножить власний життєвий досвід, допоможе дати відповідь на багато запитань. Підійдіть і спостерігай що відбувається після закінчення того чи іншого музичного концерту: підійдіть до філармонії чи оперного театру і спостерігайте, під яким впливом знаходяться люди, як цей вплив відображається і їхніх очах, на їхньому поводженні. Підійдіть до концертного палацу і спостерігайте, підійдіть до церкви і спостерігайте, підіть на площу, де щойно закінчився концерт популярної чи рок-музики для молоді і спостерігайте, під яким впливом і в якому стані знаходяться слухачі.
Увімкніть радіо або телевізор і неупереджено спостерігайте: кохання, одруження, розлучення, зрада, залишені діти, подвійні стандарти, подвійне життя, порушення моральних норм, розчарування, пияцтво, протест – чи не оспівується це в музичних творах? Який це слід залишає не тільки у свідомості, але й у поводженні молодих людей? Як відбивається на вчинках, почуттях, думках? Не важко переконатися, що наслідок - повна руйнація особистості.
Але як мало музики звучить, яка викликає покаяння, смирення, поклоніння, прославлення Господа! На жаль, тільки незначній кількості людей в Україні доступна глибока змістовна музика, яка позитивно змінює життя, духовно збудовує, підносить до духовних вершин, єднає людей поміж собою.

Якщо музика настільки впливає на людину, то в чому полягає проблема – у самому ритмі певного музичного твору чи у сприйманні цього ритму людиною?
Кожна людина – це окрема багаторівнева система цінностей, потреб, прагнень, принципів. До того ж накладаються особливості темпераменту, фізичного стану, здоров’я. І ця складна система формується під впливом значної кількості факторів, частину з яких навіть важко проаналізувати: етнічне або соціальне походження, країна проживання, сімейне виховання, смаки рідних, коло друзів, загальна та музична освіта перелік прочитаних книг чи переглянутих фільмів, обставини життя і так далі.
Звичайно все це разом створює певне коло музичних потреб. Є люди, які задовольняються найпростішими, найпримітивнішими музичними творами, мелодіями чи ритмами. І є ті, які згідно своєї системи цінностей потребують і шукають більш високих, більш тонких чи більш глибоких музичних вражень.
Є особи, в яких було щасливе забезпечене дитинство, – є ті, які втратили своїх рідних батьків і виростали в злиденних умовах, є глибоко мислячі освічені люди – і є ті, які хочуть лише розваг і насолоди. Є люди з цілеспрямованим прагненням, – і є ті, які пливуть масово за течією людського життя.
Так збіглося в системі історичних координат, що ми знаходимось у періоді кардинальної переміни цінностей людської моралі. І музична культура – це є відбиток перемін, конфлікту, або навіть і протесту. Був період розквіту хорового співу, популярності оперної, оркестрової симфонічної музики.
Але зараз ми живемо у глобалізованій музичній культурі. Засоби масової інформації формують наші музичні смаки, через домінування окремих музичних жанрів та стилів.

Чому, власне, сучасні напрями в музиці є настільки популярними і чому ними захоплюється саме молодь?
А як ви вважаєте, чи було б можливим зацікавити молоду людину професійно виконаною, але все ж класичною музикою, і якщо так, то який би засіб був би у цьому пріоритетним? І взагалі, на Вашу думку, чи сприйме сучасна молода людина неритмічну музику?
Музика аналогічна за своєю суттю до мови. Мову потрібно вивчати, розуміти, користуватись, і зрештою, любити. У музиці, так само як і в мові, є багато рівнів виразності. Кожну людину, її культурний, інтелектуальний рівень можна визначити згідно лексикону, яким вона користується. У музиці так само, є напростіші, найпримітивніші форми, є поширені, або популярні, форми, і є більш складні, є навіть надзвичайно складні за сприйняттям.
До найпростіших форм звичайно відносить ритмічна танцювальна музика, яка за своїм призначення не повинна бути обтяжена серйозними ідеями. Така музика викликає рух певних м’язів, іншими словами резонує з природною потребою людини рухатися.
Для того щоб розуміти, сприймати інші типи музики, наприклад, церковну, ораторіальну, симфонічну музику потрібна певна підготовка музичного слуху та певний настрій свідомості. А це вже душевна праця. Щоб діти, підлітки, молоді люди навчились слухати і отримувати радість від такої музики, потрібно крок за кроком вчити слухати, розуміти, любити і навіть виконувати цю музику. Аналогічно тому, як це відбувається з мовою: дитинка слухає, потім любить слухати, потім сама утворює деякі звуки, пізніше слова, речення і потім, можливо, намагатиметься опанувати й іншу мову. І знову починається той самий процес: слухання, розмовляння, написання, читання, вміння розрізняти.
Чи здатна сприймати сучасна молода людина не тільки ритмічну музику? Однозначна відповідь: так. Спокійна, глибока, так само як рухлива ритмічна музика є невід’ємною потребою кожної молодої психічно здорової людини.
Це міф, що молоді не подобається спокійна розважлива музика. Звичайно я не кажу, про ту незначну частину молодих людей, яких розум повністю затьмарений примхами, тілесними пожадливостями, алкоголем чи наркотиками.

Як ставитися членам церкви до випадків, коли сучасна музика з’являється у церкві, адже ми знаємо, що на практиці є різне сприйняття таких явищ – від різко негативного ставлення до схвалення?
Термін сучасна музика потребує більш уважного ставлення і пояснення. Він має два значення: сучасна – тобто створена сучасниками (це може бути музика створена у традиційних жанрах, сприйнятлива різними поколінням), з іншого боку, ним описується новітня, нетрадиційна, екстравагантна, бунтарська, рухлива музика, з домінуванням низьких частот, ударного ритму, значними динамічними контрастами, підсиленою гучністю.
Відповідно саме у такому розумінні сучасна музика викликає гостре несприйняття не тільки у старшого покоління, але й у молодих виважених, інтелектуально-освічених людей. У процесі формування культури, з досвідом набувається здатність відрізняти величне, красиве, справжнє, творче від низькопробного, сурогатного, беззмістовного. І я вважаю, що саме це викликає несприйняття і обурення. Особливо, якщо хтось таку примітивну музику намагається використовувати на зібраннях християн.

Що б ви хотіли сказати чи побажати наостанок тим, хто має прямий стосунок до музичної сфери або просто цікавиться цією темою?
Усі ми не тільки є причетними до музичного служіння, але і всі ми без винятку є причетними до виховання нового покоління – дітей та підлітків. І відповідно душею вболіваємо за майбутнє нашого суспільства, нашої нації, наших церков. Усім нам належить іти шляхом духовного зростання. Це нелегкий шлях, який починається з покаяння, це шлях який потребує радикальних змін у мисленні, поводженні, стосунках з оточуючими і найголовніше – на ньому формуються особисті відношення з Самим Господом Богом. Це дорога очищення від світських, гріховних, нехай і загальноприйнятих, норм поводження. Через читання Біблії, відвідування церкви, молитву, спілкування з більш досвідченими християнами ми здобуваємо значний духовний досвід.
Так само має відбуватись і формування нашого музичного смаку, наших музичних потреб. Пошук кращого, відкинення нечистого, музичної освіченості, музичного досвіду – це нелегкий шлях музичного зростання. Але це не веде до збіднення особистості. Це шлях її інтенсивного збагачення. І на цьому шляху велика відповідальність покладається на музикантів – вчителів музики, співаків, інструменталістів, диригентів, продюсерів. Нам належить посіяти добрі прагнення і виростити гарні духовні смаки в нашому народі. Заробляння грошей на оспівування нікчемних ідей, орієнтація на примітивні музичні смаки – це руйнація суспільства, руйнація душ молодих людей.
Дорогі колеги-музиканти, нам дано дар від самого Бога, позаду нас тисячолітня історія формування глибокої християнської музичної культури. Зробімо все, що від нас залежить, аби наша творчість вела людську особистість до духовного зростання. Зростаймо самі, відкидаймо плотське, мертве. Даваймо людським душам через музику справжню духовну поживу. Нехай музика – один з найпрекрасніших Божих дарів – веде до звеличування і прославлення Творця і Спасителя!

Інтерв’ю провела
редактор програми Олеся Василенко.

Джерело: http://www.ecbua.info