В нас люди релігійні, особливо на свята. Йдуть до церкви, моляться молитвою «Отче наш». Але знаєте що багато з них і, можливо дехто з нас говорять Богу: «Боже, не прощай наших гріхів. Боже не прощай мене до смерті.» Можливо, ви скажете: «Та ні, і ми і ці люди навпаки хочемо щоб Бог нас простив. В молитві «Отче наш» яку більшість говорить є слова «прости наші провини». Але давайте подивимось що Слово Боже говорить про це. І прости нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших Матв.6:12, 14-15 Кожен раз, коли ми молимось молитвою «Отче наш» ми говоримо Богу, ми просимо Бога: «Боже так як я прощаю, в такій самій мірі як я прощаю тим, хто винний проти мене, так Ти мене прости». А якщо ми не простили? А якщо ми пообіцяли, що будемо пам’ятати цю образу до смерті? І ми просимо, молимо Бога: «Так само як я прощаю так і мене прости. В тій самій мірі і мене прости.» І Бог чує і виконує нашу молитву. Це слова Ісуса. Відразу після молитви «Отче наш» Він уточнює це, ще раз це говорить. Це не випадкові слова. Ісус говорив про це як мінімум три рази, в різних ситуаціях. Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався? І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів. Матв.18:32-35 Так само як повівся пан з рабом, який не простив своєму товаришеві, так само і Бог учинить із нами, коли ми не прощаємо своєму братові, своєму ближньому. Зауважте, Ісус говорить що простити треба «з серця». Дуже часто ми говоримо: «Я тебе прощаю», а собі думаємо: «Я це добре запам’ятав. Тепер буду знати який ти є. І в потрібний момент в мене буде що сказати: «А пам’ятаєш ти зробив те і те…» Чи це є прощення? Чи так ми хочемо щоб нас простив Бог? Ні. Прикладом прощення є Бог. А їхніх гріхів та несправедливостей їхніх Я більш не згадаю! Євр.10:17 Не згадувати провину, жити далі так, ніби цього випадку зовсім не було, відноситись до людини так, ніби між вами нічого не відбулося. І мати до нього почуття такі ж як і до образи. І коли зовнішню сторони людина ще якось може зробити своїми силами, то внутрішню сторону, простити «з серця» може зробити тільки той, в чийому серці живе Бог. Справжнє прощення – це риса Бога, це божественна риса. Людям, які живуть без Бога справжнє прощення недоступне. Ще раз Ісус наголошував на прощенні, коли говорив про молитву і про відповідь на молитву. Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам. І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші. Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших. Марка 11:24-26 Ісус не обмежує нас в молитві. Він говорить: «усе, що попросите станеться вам». Але є декілька умов. Одна з них – це прощення. І наші молитви залишаються без відповіді, якщо ми не прощаємо і відповідно самі залишаємось без Божого прощення. Але чому такі вимоги, чому така увага до прощення? Що в ньому такого є? Мабуть всі ви погодитесь, що проявлення прощення – це проявлення любові. І коли немає прощення, то ні про яку любов не може бути і мови. Прощення – це важливий, суттєвий і, можливо, основний елемент любові. Любов до людей завжди передбачає прощення. А відсутність прощення – це завжди відсутність любові. А Ісус сказав (Матв.22:36-38), що найбільша заповіді це: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.» А апостол Іван писав: «Як ви можете любити Бога, коли не любите свого брата, свого ближнього». Тому коли ми не любимо свого ближнього, коли ми не прощаємо, ми грішимо проти найбільшої заповіді. Ми не любимо ні ближнього ні Бога. Звичайно, прощати – це не просто, любити тих, хто ображає це не легко. Але це те, що зробив Бог. Йому теж не легко далось наше прощення. І якщо в наших серцях живе Бог, якщо ми є Його послідовники ми зможемо прощати. Тому що нас простив Бог. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив! Єф: 4:32
