Був час, коли існувала група людей, які називали себе рибаками. В їхньому окрузі було багато водоймищ, в яких водилось чимало риби. Тиждень за тижнем, місяць за місяцем, рік за роком, ці рибаки збирались на зустрічі, розмовляли про своє покликання, про достаток риби, про методи своєї роботи. З року в рік вони давали точні визначення цього заняття, захищали його, як професію, заявляючи, що для них риболовля - це найголовніше завдання в житті. Спонсорувались спеціальні зібрання під гаслами: „Кампанія по риболовлі", „Рибний місяць". Також виділялись значні кошти для проведення національних та міжнародних конгресів, щоб обговорити ловлю риби, як таку, про саму рибу, про знаряддя і нові винаходи в цій галузі. Та одного вони не робили – вони не рибалили. Рибаки будували великі центри під назвою „Офіс рибної ловлі. Було проголошено гасло: «Кожний є рибаком, а кожний рибак мусить рибалити», Та одного вони не робили, - вони не рибалили. А ще, була організована Рада, до складу якої ввійшли лише ті люди, у яких вистачало мужності говорити про рибну ловлю. Завданням Ради було закликати рибаків до праці» а також посилати їх в інші місця. Але сама Рада ніколи не рибалила. Багато хто відгукнувся на заклик ловити рибу. їх посвятили і відправили на рибалку. Але, як і їх попередники, вони ніколи не рибалили. Подібно до своїх земляків, вони займались чим завгодно - навіть будували насосні станції, щоб перекачувати воду для риби. Дехто говорив, що має бажання піти половити рибу, але відчувають, що їхнє покликання робити рибацькі знаряддя. Інші думали, що вони мають навчитися спілкуватися з рибою, щоб вона відрізняла доброго рибака від недоброго. Ще дехто вважав, що їм треба навчити рибу добре плавати і давати їй хорошу їжу для зросту Інші говорили про методи очищення води та переведення риби в інші водоймища, щоб захистити її від ворогів. Якось, після бурхливого обговорювання про необхідність риболовлі, один молодий чоловік пішов примінити свої знання. Наступного дня він повідомив, що зловив дві чималі рибини. Його винагородили за чудово зроблену роботу. Потім запрошували на різні зустрічі, щоб розповісти, як йому таке вдалося. Через свою зайнятість, він також перестав рибалити. Але, як людину з досвідом, його включили до Ради. Ніхто з присутніх на щотижневих зібраннях не ловив риби, тому й ті, кого вони посилали на риболовлю, також не виконували своїх доручень. На зібраннях невпинно молилися, щоб серед них побільшало нової риби. Лише одного ніхто не робив - не рибалив! Та, незважаючи на це, усі продовжували називати себе рибалками, про що розголошували навколо. Інколи хтось намагався тихенько критикувати, що риба так і не ловиться. Але оскільки самі критики не рибалили, їхні зауваження не сприймалась. Звичайно, були рибаки, які багато-чим жертвували і зустрічалися з різними труднощами, Дехто, живучи біля води, мусів вдихати повітря з запахом мертвої риби. Хтось з них сміявся, хтось співчував, інші пропонували їм брати участь в частих бесідах та дискусіях про ловлю риби. Залишалось лише відкритим одне питання: „Чи відгукнулись вони на заклик Ісуса: „Ідіть за Мною, і я зроблю вас ловцями людей"? Уявіть, як був дехто ображений, коли одна людина сказала, що той, хто нічого не зловив, не може називатися рибалкою, незалежно від своїх заяв. І все ж, чи можна називатися рибаком, якщо протягом року не зловити жодної рибини? Чуєте ви, ті, хто не рибалить???
